Чи круті наші співмешканці?

 Вьордівське тлумачення…

Сумчани пишуть книжки. Так-так, пишуть, причому не просто пишуть, а ще й видають. От наприклад Юлія Бурковська, нині проживаюча в рідній столиці. Хто вона взагалі така? «Представити мене можна всіляко. Приміром, правнучкою легендарного казахського поета Ільяса Джансугурова. Або третьою донею власного тата. Або ведучою скандальної радіопрограми "Силіконова жесть". Або засновником видавництва Маузер. Або Алісою в країні чудес:)»
Книга сумчанки Юлії Бурковської « Траляля» - книга людини, яка вміє писати, має дещо для сюжету, але якій скоріше за все було просто лінь возитися і писати повноцінну сюжетоскладену книгу, десь так. Спочатку маємо цікавий текст, який- оце вже шкода- абсолютно не зв язаний із текстом наступним. Далі авторка знайомить нас із своєю героїнею, «тупорилою тьолкою» як вона лагідно колись її назвала, радіоведучою і хазяйкою собаки Діни. Звуть героїню по-різному. Після того маємо не дуже вже й цікавий та захоплюючий сюжет з біографії тієї дами, досить халявистої на необ ємної біографіїї, треба сказати. Наприкінець автор дає нам вільну розв язку—інтимні листи панянки та якогось її кавалера, догадуємось що історія просто закінчилася гранд аморе, що й характерне для романів, особливо коли їх автори жінки, можливо це така статева тяга до хепі енду… ідея - навіть тупорилі тьолки вміють кохати. блаблабла - життя страшенно цікаве і охуєнне.»
( чи варто так брутально цитувати в авторки не питала, про що каюся)
Ми спитали у автора про мету твору : «пише мій улюблений журнал: без всілякої місії, стратегії і бачення)))
мета - поліпшити настрій читачеві бодай на три хвилини.
Ось і все, далі- думайте самі, читайте самі, але дана книга тепер існує, хто хоче- той знайде…
Пані Таня